У давнину азіатську частину Туреччини називали Анатолією, або Малою Азією. Анатолія знаходиться на півострові Мала Азія, який омивають Чорне, Егейське, Мармурове та Середземне моря та протоки Дарданелли і Босфор.
У бронзовому столітті, в ХХ-ХІХ ст. до н.е., з’являється перша держава – Хеттське царство, яке захоплюють у 1200 р. до н.е. фрігійці. З 546 р. до н.е. починається правління персів, яке в IV ст. до н.е. змінюється імперією Олександра Македонського. Цей період знаменується зародженням еллінської культури на півострові. У римську епоху, в II ст. до н.е., територію поділяють на провінції, після поділу Анатолія входить до складу Візантії.
У XI столітті територію захоплюють турки-сельджуки, які створюють Конійський султанат. У XII столітті турки приєднують до себе Східну Анатолію, з розпадом Візантії захоплюють міста Анталію і Синоп. У цей період велике значення приділяється зміцненню території: будуються стіни і башти, зміцнюються фортеці; крім цього, розвивається торгівля, налагоджується виробництво сільськогосподарської продукції, з’являються підприємства з виготовлення цукру. Головними центрами ремесла стають Конья, Кайсері, Сівас.
У XIV-XV ст. Візантія знищена османами, які створили Османську імперію. Османські султани правлять багатонаціональною державою з 1299 р. по 1923 р. У 1453 р. турки-османи захоплюють Візантію і перейменовують Константинополь у столицю Стамбул. Розквіт імперії припадає на XVI-XVII ст., коли розвиваються ремісничі міста з виробництвом тканин, килимів, зброї, парфумерії, виробів зі слонової кістки.
У XVIII-XIX ст. соціально-економічна криза досягає свого розвитку: наука, культура, мистецтво, література занепадають. За допомогою у вирішенні економічної кризи імперія звертається до Німеччини, яка згодом втягує турецький народ у першу світову війну, що є останньою крапкою розпаду Великої Османської імперії.
Мудросське перемир’я в 1918 р. знаменує закінчення війни для Туреччини. Але в країні в 1918-1923 рр. починається національно-визвольна війна на чолі з Мустафою Кемалем проти загарбників їхніх територій. Після війни за незалежність 13 жовтня 1923 року столицею Туреччини була оголошена Анкара, а 29 жовтня Великі національні збори Туреччини ухвалили закон про проголошення республіки, першим президентом якої став Мустафа Кемаль, який прийняв ім’я Ататюрк – «батько турків».